Художня проза

Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина - зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір - незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.

У житті Марусі, як і раніше, є лише одне кохання - її Василь. І, коли він безвісти зникає на фронтах Першої світової, Маруся єдина не вірить у його погибель. Самовіддано чекає на нього, дбаючи про Василеву молодшу сестру та доньку від іншої жінки. А тоді стається нещастя… Суперечка між Марусиним сином Казимиром та більшовиками завершується каліцтвом одного з них. Усі розуміють: ті не простять і їхня помста - питання часу.

Молодий філософ Сандро намагається пережити втрату коханої дружини Тіффані. За офіційними даними вона трагічно загинула в лісах Амазонки. Буцімто місцеве плем’я індіанців принесло кохану філософа в жертву. Забувши про всі вчення та вірування, що вчать любити та пробачати, Сандро жадає помсти. Він вирушає в саме серце амазонських низовин, шукаючи дикунів, що забрали в нього найдорожче. Сандро розробляє план знищення цілого плем’я, навіть не підозрюючи, що ті, кого він вважав жорстокими, кривавими людоненависниками, знають про любов більше, ніж сам філософ. І тільки ця любов здатна врятувати плем’я і повернути самому Сандро віру в життя.

Гоцик не має ані Максового статку, ані Макарової здатності пристосовуватися до ситуації, але йому цього й не треба. У нього є те, чого бракує цим двом, - власні «принципи».Якщо ти прагнеш неможливого - химерних скарбів чи дівчини, що вже полишила цей світ, - спробуй усе покинути й податися в далекі краї. Якщо хтось здійняв на тебе руку та зазіхнув на багатство, що й тобі не призначалося, - убий його. Якщо тебе покохала дівчина - приймай це і за нагоди… покинь її. Якщо хтось інший втрачає розум від твоєї нелюбої - не зважай.Такі його правила життя, його свободи, його бунту...

Красиве життя, про яке Макар мріяв зі студентства, йому не належить: машина - службова, квартира - чужа, гроші - остогидлої коханки…Колись омріяний капітал штовхнув його в обійми впливової Марти - тоді він зробив свій перший крок угору… сходами, що ведуть донизу. Він зрозумів це, коли закохався. Його побудоване на брехні щастя виявилося крихкішим за картковий будинок, а план повернення втраченого загрожує занапастити ще кілька життів…

Пів року незалежності - на більше Макса не вистачило. Заради чого він б’ється головою у глуху стіну, порвав із батьками, злидарює? Його дівчина втекла, не підтримавши відчайдушних спроб стати неймовірним чоловіком… Прийняти фінансову допомогу рідних і гидувати нею - оце по-Максовому! Тож одного не зовсім звичайного дощового вечора Макс вирішив зникнути. Назавжди. Колись він не ризикнув кинутися у Дніпро, щоб урятувати своє кохання, зате нині готовий шубовснути у воду - аби випірнути згодом десь далеко зовсім новим, очищеним…

Кримінальна профайлерка Рені Фішер і детектив Деніел Елліс намагаюся зарадити своїм дитячим травмам, наслідки яких не минають упродовж кількох десятиліть. Пошуки відповідей і об’єднують їх. Так само, як і злочин, який вони мають розкрити, поки не загинув іще хтось.
У кемпінгу на Тихоокеанській стежці в Каліфорнії вбито гіда, а троє молодих туристів зникають безслідно. Єдина зачіпка сама по собі є головоломкою: відео з місця злочину, яке скидається радше на моторошну постановку, завантажено в соціальні мережі. Дівчину, яка його опублікувала, не можуть знайти. Чи це вірусний розіграш, який пішов не так, як планували, чи в лісі відбувається щось направду зловісне?
Ситуація загострюється, коли одну зі зниклих знаходять ледь живою, проте непритомною. Поки Рені й Деніел намагаються відрізнити правду від вигадки, таємне минуле стикається з теперішнім, загрожуючи розірвати їхні стосунки. Чи правда, якої вони дошукувалися, стане зрештою тягарем? Чи такий стан справ остаточно їх зламає?

Лілі скоро вісімнадцять, Амадею — чи не удвічі більше. Вона талановита співачка, він — відомий актор. Вони зустрілися на березі океану, і ця зустріч змінила життя їх обох. Батько Лілі — проти їхнього весілля. Але чому дівчина в усьому йому підкоряється, що він робить такого, що змушує її бути в батькових руках слухняною маріонеткою? Нуся мріє про сцену, про можливість виступати перед публікою. Проте в’язницею для неї стали лікарняні стіни. Єдина розрада — вірші, які Нуся потайки записує у блокноті. Одного дня батько купує для Лілі улюблене дзеркало Соломії Крушельницької. Дівчина часто малює на ньому три квітки лілії на одному стеблі. Але яка таємниця пов’язує цих трьох жінок? Може, саме три квітки є ключем до розгадки дуже непростої особистої історії.

Одне літо. Двоє суперників. Несподіваний сюжетний поворот…

Життя Нори Стівенс всуціль складається з книжок, але вона геть не схожа на їхніх героїнь. Власне, героїня вона лише для своїх клієнтів-письменників і молодшої сестри Ліббі.

Саме Ліббі й влаштовує цю спільну поїздку до містечка Саншайн-Фоллз, де Нора, за її задумом, має нарешті стати героїнею власної історії. Та замість ідилічних пікніків чи зустрічей з місцевими красунчиками Нора весь час натрапляє на редактора Чарльза Ластра. І все б нічого, але вони вже знайомі, і їхню попередню зустріч приємною не назвеш.

Сюжетні повороти, яких не схвалив би ніякий притомний редактор, зводять їх разом знову і знову. Може, нарешті настав час вийти за рамки звичних тропів?

Попередження: книжка містить відвертий опис сцен сексуального характеру.

«Ходи до бабці, обійму» — Ірина Ковбаса

«Ходи до бабці, обійму» — це химерна книга Ірини Ковбаси, яка розповідає про тепле та водночас непросте життя бабусі Стефанії.

Сюжет книги

Головна героїня, бабуся Стефанія, незважаючи на свій поважний вік, продовжує виховувати двох онуків — Лежка та Ринку. Хоча діти часто потрапляють у кумедні та складні ситуації, вони завжди знаходять підтримку та теплоту у своїй бабусі. Її обійми — це не лише фізичний жест, а й глибока емоційна підтримка, що допомагає їм подолати всі труднощі життя.

Книга також містить спогади про молоді роки Стефанії, пережиту війну, любов, втрати та родинні звичаї, що передаються від покоління до покоління.

Головні теми

• Родинні традиції та зв'язки

• Любов і підтримка у батьківщині

• Життєва мудрість старших поколінь

• Важливість прощення

Чому варто прочитати?

Ця книга наповнена теплом та ніжністю, нагадуючи, наскільки важливо цінувати своїх рідних та їхній життєвий досвід. Вона спонукає до глибоких роздумів про батьківщину та життя, залишаючи емоційний слід у серці кожного читача.

Детектив Еркюль Пуаро отримує листа від потенційної клієнтки. Заможна пані - міс Арунделл - пише, що підозрює своїх родичів у спробах її вбити: саме зараз вона оговтується після падіння зі сходів. Як стверджують племінники потерпілої, цей випадок - вина собаки, адже та начебто залишила на сходах свою іграшку, через яку міс Арунделл і перечепилася. Однак проста, здавалося б, справа миттєво ускладнюється, коли Пуаро дізнається, що отримав цього листа вже після смерті багатійки.

Детектив береться таємно розслідувати ймовірне вбивство, адже всі родичі жінки мають мотив: її багатство повинне перейти їм у спадок. Проте, коли стає зрозуміло, що міс Арунделл переписала заповіт, загадкові смерті поновлюються. Хтось зі спадкоємців намагається позбутися конкурентів? Чи все ж ці смерті випадкові? Еркюль Пуаро вправно розслідує справу, доскіпливо збираючи докази, щоб урешті-решт назвати справжню причину трагедій.

Захоплююча історія про пошук себе, побудову кар’єри, дорослішання і пригоди у великому місті. Гарпер Андерсон завжди вважала, що вона мала б жити у мегаполісі, а не в глухому передмісті в Північній Каліфорнії. Матчі з водного поло і нудні вечірки у дворі Бобі Маккітрікса – хіба це життя? Одного разу її запрошують на стажування в елітний журнал для тінейджерів Shift як блогерку, що пише про побачення, але є одна маленька проблема: у неї жодного досвіду в побаченнях. Та все ж вона вирішує використати цю можливість і провести літо у Нью-Йорку, водночас наблизившись до своєї мрії стати письменницею. Харпер готова підкоряти світ, тому наважується використати історію своєї подруги і видати її за свою, а уже під час роботи отримувати власний досвід. Літо у Харпер буде насиченим – жахливі зустрічі з божевільним редактором, перегони за лайками, відкриття галереї в Брукліні, вихідні в Хемптонсі, та інші пригоди у великому місті.

Увага! Продукція сексуального характеру або інша продукція з віковим обмеженням.

Це не просто роман — це відверта історія жінки, яка вирішує жити за власними правилами. «Еммануель. Антидіва» запрошує читачів у світ, де стереотипи та суспільні рамки змінюються на пристрасть, самопізнання і свободу. Тут кожна сторінка — виклик умовностям, кожен момент — відкриття себе. Якщо ви готові до правди без фільтрів — ця книга змусить задуматися, відчути і переосмислити власне «я».

Жанр та для кого ця книга

Це доросла проза — еротичний роман, створений для тих, хто шукає не просто історію любові, а глибинне дослідження особистості, бажань та свободи. Книга розрахована на дорослу аудиторію 18+, яка цінує сміливі теми, чесну прозу і психологічну відкритість. Це твір для читачів, які не бояться ставити питання і шукати відповіді.

Чому варто звернути увагу на цю книгу

• «Еммануель. Антидіва» — це класика еротичної літератури, яка не боїться провокацій і говорить про сексуальність як про частину людської природи.
• Авторка — Еммануель Арсан — майстерно підводить читача до розуміння свободи вибору, самоідентичності і внутрішньої сили через призму людських бажань.
• Цей роман — не просто про інтимні стосунки. Це про те, як важливо слухати себе, розуміти свої потреби і не вибачатися за власну природу.
• Для тих, хто шукає не банальні історії, а провокативну прозу з філософським підтекстом — ця книга стане відкриттям і приводом для глибоких роздумів.

«Еммануель. Антидіва» — це не для кожного, але вона точно для тих, хто не боїться відвертості, хто прагне розуміти себе і світ, і хто готовий піти за межі умовностей. Якщо ти шукаєш книгу, яка залишає після себе більше, ніж просто сюжет — ця заслуговує місця на твоїй полиці.

«Еммануель» — це відверта сповідь молодої жінки, яка шукає себе через чуттєвість, пристрасть і свободу. Ця історія розпочинається в Лондоні, коли Еммануель вирушає літаком до Бангкока, щоб приєднатися до свого чоловіка. Однак вже на борту літака її нестримна чуттєва натура відчуває потужний потяг до випадкового попутника.

Завдання: провести тиждень, ховаючись у покинутому парку розваг, і не попастися.

Химерно сплетені часові лінії оповіді, моторошні події, запитання без відповідей і загальна атмосфера таємниці та нез’ясованих зникнень триматимуть читача цього роману в напрузі з першої до останньої сторінки. Історії двох сестер, розділені більш ніж двома десятками років, не дозволять відкласти книгу.

Бестселлер №1 за версією The New York Times. Цю книжку рекомендують до прочитання такі видання як Newsweek, Oprah Magazine, Marie Claire, The Wall Street Journal та багато інших.

Двоє найкращих друзів. Літнє подорож. Остання можливість виправити помилки та знайти кохання…

Поппі і Алекс – це абсолютно різні люди. Вона — вільна душа, жаждала пригод, а він віддає перевагу затишку дому з книжкою в руках. Проте під час навчання у коледжі між ними зав'язалася дивовижна дружба. Незважаючи на те, що більшість годин вони проводять далеко одне від одного, шкірного літа протягом десяти років вони вирушають у спільний тижневий відпустку.

Але два роки тому, під час чергової подорожі, Поппі та Алекс посварилися, і з тих пір їхнє спілкування обірвалося. Тепер, згадуючи про щасливі моменти їхньої дружби, Поппі вирішує запросити Алекса знову вирушити у відпустку, сподіваючись виправити минулі помилки, адже в тій останній подорожі вона відчула справжнє щастя.