Художня проза

• Від Прометея вітчизняної літератури, титан української прози
• Класичне українське фентезі

Було се 1241 року. За сивої давнини, коли ще люди були інакші, а земля - могутніша. І жив у той час славний ватажок вільних тухольців - мудрий Захар Беркут. Але там, де є герої, завжди з’являються поганці. Боярин Тугар Вовк прагнув влади над непокірними тухольцями. А діставши відсіч, виплекав у своєму чорному серці помсту. Через зрадника Тугара на тухольський табір вирушає численне монгольське військо. І син Захара Беркута, Максим, опиняється у ворожому полоні…

Наближається битва. Мечі тухольців - гострі, а щити - міцні. Та ще міцніші їхні серця, у яких живе свобода. Ворог прийшов знищити їх. Але свобода незнищенна.

• Від автора роману «Зламані речі»!
• Драматична історія в стилі Світлани Талан

Майбутнє Корнелії батьки розпланували наперед. Після закінчення медінституту прилаштували б доньку на хорошу роботу, щоб жила щасливо й горя не знала. Але один необачний крок перекреслив усе.
У селі Корнелію називають святою: в церкву ходить й на випробування, що Бог посилає, не нарікає. А вона щодня гріхи замолює. Найбільше боїться, що діти правду про матір дізнаються. Тож коли чує від сусідської дівчинки-юродивої: «Облудниця!» — ледь розум не втрачає. А дівчинка на картину у своїй хаті показує: там Корнелію та її гріхи намальовано.
Сто років тому через цю картину вже сталася трагедія. І зараз жінка бачить у ній силу, здатну зруйнувати її життя.

Через кілька років після справи, яка зламала його фізично й душевно, легендарний детектив П’єр Ньєман нарешті знову в ділі. Зі своєю ученицею й напарницею Іваною він вирушає до Німеччини, у Чорнолісся — край легенд, де досі живуть привиди давно минулих років, гніздяться найтемніші кошмари, а під гіллям гінких сосен ховаються найстрашніші таємниці. Ньєман починає нове розслідування: про вбивство спадкоємця багатого аристократичного роду. Чоловіка було не просто вбито, а зарізано, неначе кабана, на якого він так любив полювати у своїх володіннях. Ньєманові не звикати до кривавих злочинів, але він іще не знає, що під час розслідування йому доведеться зустрітися з найбільшим страхом усього свого життя. І зазирнути в його чорні, мов ліс, очі...

Рені Фішер облишила роботу у ФБР і віддалася гончарству, щоб якось абстрагуватися від ПТСР і глибинних наслідків дитячих травм. Вона самітно мешкає в пустельному будиночку, тужить за покійним псом і живе спогадами про птахів, розрізняти яких навчив батько ще в дитинстві.

Та по шрамах, які ледь затягнулися, знову ковзнуло болем спогадів. Батько Ренні, знаний як Вбивця з Інленд Емпаєр, вимагає побачення з донькою, натомість обіцяючи розказати, де заховав трупи молодих жінок, яких убивав понад 30 років тому.

Детектив Деніел Елліс понад три десятиліття шукає свою матір, яка зникла за загадкових обставин. Він гадає, що до її зникнення причетний Вбивця з Інленд Емпаєр, справу якого він нині має вести. Одначе із цим не все так просто. Деніел підозрює, що Бенджамін Фішер мав помічника. І цілком можливо, що допомагала йому рідна донька, Рені, яка припала до душі Деніелу.

Чи довідається Деніел, що сталося з його матір’ю? Чи зарадить йому Рені, а чи й надалі замовчуватиме свою участь у вбивствах? І чи зумисно вона вбиває свого батька Бенджаміна, щоб у пустелі Мохаве приховати усі таємниці свого химерного дитинства?

Джейн Остен (1775—1817) по праву вважають «першою леді» англійської літератури. Світ її романів – це дещо загадкова атмосфера Британії початку ХІХ століття, привабливі герої, складні правила пристойності, ошатні сукні із завищеною талією, інтриги, любовні записки…

Книги Остен ось уже третє століття поспіль підкорюють романтичними сюжетами, не позбавленими драматизму, психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії. «Нортенгерське абатство» — легка, захоплююча та смішна історія про сімнадцятирічну дівчину, яка занадто серйозно сприймає все, про що читає на сторінках улюблених книжок, уявляючи себе героїнею готичного роману. Шляхом помилок вона вчиться пізнавати, хто її істинний друг, і знаходить своє кохання.

«Маленькі жінки» — це захоплююча історія чотирьох дівчат, рідних сестер, але абсолютно різних особистостей. Кожна з них має неповторний характер та інтереси. Під час Громадянської війни родина небагатого провінційного пастора Марча переживає складний період, очікуючи на повернення батька з фронту. Дівчата стають одна для одної надійною опорою у важкі часи. Сестри, попри війну, переживають радості, прикрощі та перше кохання. Вони продовжують дорослішати і вчаться цінувати справжні почуття, дружбу, сім'ю та любов.

«За межами болю» — автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. Шістдесят тисяч австрійських полонених опинились у руках сербів, і ті, відступаючи на захід, гнали їх етапом через гори до Албанії. Нарешті сорок п'ять тисяч бранців загинуло від холоду та хвороб. Навколо льодова пустка, страждання, усвідомлення приреченості й боротьба за життя. Ця книжка-шок, книжка-травма — страшне свідчення солдата, котрий вижив, коли всі його друзі загинули.

«Флорентійська чарівниця» — роман Салмана Рушді, двічі лауреата Букерівської премії, автора скандально відомого твору «Сатанінські вірші», здобувши блискучу популярність у світі. Письменник змальовує карколомні життєві шляхи своїх героїв жінки і чоловіка доби Відродження у дещо феєричній, казково-пригодницькій формі, їхній палиці любові на тлі тодішніх політичних подій, гаремних і дворцевих інтриг та звичаїв, що були в Італії, Індії. Традиційно автор не припиняє дивувати читача незвичними поворотами сюжету і ризикованістю стилю, зіткненням філософії Сходу та Заходу.

Роман написано на основі реальних історій.

---

Ця книга не про біль, а про велику любов, яка рухає життям навіть тоді, коли здається, що життя скінчилося. Про те, що любов не зникає із смертю людини. Вона може бути дивною, не всім зрозумілою і навіть жити поряд із любов’ю до іншого чоловіка. Бо справжня любов довша за життя

Ольга Саліпа

---

Вони мають різні зовнішність, вдачу та професії. У кожної - свої негаразди: заборонене кохання, зрада чоловіка, нестача грошей, психологічні проблеми. Вони зустрічають новий 2022 рік, передчуваючи всі жахи, які той принесе.

Проте є дещо, що об’єднає усіх цих жінок. В одну мить їхні життя поділяться на "до" і "після". Вдови. Молоді і поважного віку. Таких тисячі. Це звичайні жінки, які ще вчора ходили з вами до однієї крамниці, яких ви зустрічаєте на вулиці, з якими разом працюєте чи стежите за ними в соцмережах.

Війна забрала у них так багато. Чи не ціле життя. Та навіть в найтемніші часи вони шукають світло, яке, можливо, колись зможе знову привести їх до щастя.

Моторошними вулицями охопленого червоним терором Севастополя блукає жінка - пані Евеліна Ягожинська. Вона шукає свого чоловіка, генерала армії Української Народної Республіки, що переховується від більшовицького правосуддя. Та замість обіймів коханого Ягожинська потрапляє до рук Розалії Землячки - безжальної чекістки, відомої під прізвиськом Демон.

В очікуванні вироку Евеліна повертається думками в минуле - до тих днів, коли була заможною поміщицею Кременчуцького повіту, до зустрічі з Владиславом Ягожинським, до весілля, яке відбулося всупереч її волі, і до кохання, яке прийшло надто пізно...

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога  В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником.  Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

«Без ґрунту» —  найкращий роман Домонтовича, блискучий приклад інтелектуальної прози, в якому автор, розповідаючи про відрядження столичного мистецтвознавця, постаті великою мірою автобіографічної, до міста, де пройшло його дитинство, пише про трагічне безґрунтянство, коли люди втратили зв’язок із землею, з природою, із місцем свого народження і, нарешті, з Богом.

У центрі відомого роману французького письменника Гі де Мопассана - постать авантюриста, який мріє зробити блискучу кар'єру. Доля не наділила його жодним талантом, окрім хіба гнучкого сумління. Привабливий й улесливий, юнак виявляє, що може підкорити серце будь-якої жінки, тож користається з цього радо, хай хто перед ним: дружина друга, чи мати й донька одночасно. Ім’я головного героя, Жоржа Дюруа, на роки стало синонімом успішної безпринципності.