Сучасна українська проза

366 книжок, 366 історій та 366 днів. Оновлений інтелектуальний роман Ганни Улюри — це вишукана мозаїка літературного світу, яка розсипається перед читачем на 366 окремих картин. У книжці з неабиякою майстерністю вплетено думки і враження про образи культових творів. Щоденний формат допомагає легко орієнтуватися в розмаїтті книжок — класика й сучасність, що переплітаються в одному тексті, і провокація як стимул для перечитування.

Ганна Улюра пропонує не лише короткі огляди та рекомендації, а й захопливі факти, які додають кожному твору нового значення. «Книжка на щодень…» стане ідеальним вибором для тих, хто прагне систематично збагачувати свої літературні знання та справляти враження справді культурної людини.

Майже двадцять років тому герої "Anarchy in the UKR" здійснили ідейну подорож Сходом України, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання - що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає? Що собою представляє "свобода"? Чи буває її замало або навпаки забагато? Що робить нас вільними? Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана. У 2014 році автор знову відвідав територію, що колись була територією анархізму. Але цього разу - в дуже наелектризованій атмосфері, коли саме повітря просякнуте війною Вже не давнішньою, часів Нестора Івановича, а більш ніж сучасною Ця подорож описана у "Луганському щоденнику", що також увійшов до перевидання разом із оповіданням "Бігти не зупиняючись" - розповіддю про один день із життя Худого: простого хлопця з безіменного міста на Сході України. День, наповнений сумнівами та невпевненістю, день, наповнений любов ю та смутком.

Від майстрині гостросюжетної прози • Перевидання роману в оновленому оформленні Стара Костомарова не пам’ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні рієлтори» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було... Тим часом у Києві одна дівчина потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі — зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями, і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу... От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них — хоче він того чи ні — пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною...

Випускниця Варшавського університету і журналістка "Ґазети Виборчої" Лідія Осталовська завжди пише про тих, кому в цьому світі найважче: про національні меншини, про жінок, про субкультурну молодь та інших аутсайдерів і марґіналів. Її нова книжка "Акварелі" — це розповідь про один із найменш досліджених ґеноцидів періоду Другої світової війни, жертвами якого були європейські роми. Водночас це історія дивовижного життя чеської єврейки Діни Ґотлібової, яка в Аушвіці на замовлення "ангела смерті" доктора Менґеле малювала портрети ромів, а після війни вийшла заміж за відомого діснеївського мультиплікатора Арта Бебіта і зробила успішну кар’єру, після чого спробувала відсудити в музею Аушвіц-Біркенау власні акварелі.

Автор : Лідія Осталовська

На початку вересня з’явиться друком нова поетична книжка Сергія Жадана «Антена». Вона містить 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років.  Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами. За словами Сергія Жадана, «Антена» – це поетичний звіт за останні два роки. Фактично складається так, що цими роками вірші пишуться як своєрідний поетичний щоденник. І «Антена» в такому контексті є органічною складовою трилогії, двома попередніми частинами якої є «Життя Марії» та «Тамплієри». Ці книги краще й читати, на мою думку, в такій послідовності – вони одна одну доповнюють та розвивають».

У цій книжці зібрано влучні думки Романа Рудого з Івано-Франківська. Всі вони складені життям і занотовані пером мудрості. Його афоризми різні за своїм змістом — серйозні і не дуже, «прикольні» і глибокі, але всі вони допоможуть по-філософськи глянути на повсякденні речі і наше буття. Ця книжка дасть можливість зазирнути в себе, відпочити у словомедитації, ще й розважитись

Чи можна поєднати пригодницький роман і художній репортаж? Так, бо саме такою є ця книжка про любов до мандрів і пошук кохання. 

Коли бізнес-партнер напівжартома радить одружитися із танзанійкою, бо це дозволить суттєво економити у наступних подорожах, головний герой — українець, який возить тури до Африки, — починає діяти. Це дає поштовх до великої пригоди, яскравого калейдоскопа з кумедних і зворушливих історій про невдалі побачення й оглядини, а також про глибоке пізнання країни. 

Споглядання за життям диких тварин на сафарі, сходження на вершину священного для народу масаїв вулкана, візити до племен, кавова церемонія на схилі гори, рафтинг порогами Нілу, контакти з не дуже безпечними людьми. Не оминаючи болісних тем, автор розповідає про колонізацію та деколонізацію Африки, проблеми постколоніальних країн, а також про те, чому годі шукати книжок, написаних мовою суахілі.

«Біг Мак» – назва першої прозової книги Сергія Жадана. Оповідання, вміщені в новому, доповненому виданні, були написані впродовж 2002–2010 років. Тексти подано в хронологічному порядку, що дає можливість допитливому читачеві прослідкувати час та географію написання кожного з них.

Магічним числом роману «Біля карети під мертвим лисом» є вісім. Можливо, тому що вісімка нагадує спіраль ДНК, або клепсидру, або й стрічку Мебіуса, що символізує якщо не безкінечність, то принаймні безперервність. Тож не дивно, що головними героями твору власне і є генетичні лінії, часові тріщини та безперервна боротьба за приватне «я» та національне «ми». Зітканий, наче павутина з часточок часопростору, із вигаданих та реальних історій, посипаних дрібкою літературної магії, роман є не текстом-стрічкою, якою прикрашали коси дівчата, а, радше, «ловцем снів», прадавнім амулетом. У центрі цього амулету-вісімки українська аристократія – забута, втоптана в багно, розтерта на порох, проте вона, наче фенікс, щоразу постає із попелища в боротьбі за честь та гідність.

Гоцик не має ані Максового статку, ані Макарової здатності пристосовуватися до ситуації, але йому цього й не треба. У нього є те, чого бракує цим двом, - власні «принципи».Якщо ти прагнеш неможливого - химерних скарбів чи дівчини, що вже полишила цей світ, - спробуй усе покинути й податися в далекі краї. Якщо хтось здійняв на тебе руку та зазіхнув на багатство, що й тобі не призначалося, - убий його. Якщо тебе покохала дівчина - приймай це і за нагоди… покинь її. Якщо хтось інший втрачає розум від твоєї нелюбої - не зважай.Такі його правила життя, його свободи, його бунту...

Красиве життя, про яке Макар мріяв зі студентства, йому не належить: машина - службова, квартира - чужа, гроші - остогидлої коханки…Колись омріяний капітал штовхнув його в обійми впливової Марти - тоді він зробив свій перший крок угору… сходами, що ведуть донизу. Він зрозумів це, коли закохався. Його побудоване на брехні щастя виявилося крихкішим за картковий будинок, а план повернення втраченого загрожує занапастити ще кілька життів…

Пів року незалежності - на більше Макса не вистачило. Заради чого він б’ється головою у глуху стіну, порвав із батьками, злидарює? Його дівчина втекла, не підтримавши відчайдушних спроб стати неймовірним чоловіком… Прийняти фінансову допомогу рідних і гидувати нею - оце по-Максовому! Тож одного не зовсім звичайного дощового вечора Макс вирішив зникнути. Назавжди. Колись він не ризикнув кинутися у Дніпро, щоб урятувати своє кохання, зате нині готовий шубовснути у воду - аби випірнути згодом десь далеко зовсім новим, очищеним…

Про що книжка? Шахтарське селище. Три покоління однієї сім ї. Люди, які намагаються жити у проміжках між війнами. "Бабуся вмирати не любила" - книга автобіографічна, тому що автор писав про свою родину. І водночас вона універсальна, бо описує події, явища, характери та долі, які дозволяють зрозуміти Донбас - і людей, які там живуть. Останніми роками цей регіон, здавалося, став розділом з нашого минулого - але тепер він перетворюється на розділ з нашого майбутнього. Нам буде легше розібратися в ньому, якщо ми в нього вдивимося. Книжка, яку ви тримаєте в руках, допоможе кожному зробити це. Чому варто прочитати? • Незвичайні голоси у сучасній українській літературі дуже цінуються. От і Белянський має славу автора "з народу". Історія власного життя, відсутність письменницького вишколу робить його текст сміливим і вільним, позбавляє від непотрібної вигадливості, клішованих сюжетних ходів, насичує "правдою життя".

965 рік, молодий князь Святослав перебирає владу над Києвом і Новгородом. Але він бажає правити країною не з княжого престолу, а з сідла бойового коня. У жилах Святослава тече гаряча кров варязьких предків, він прагне об’єднати близькі й далекі племена під залізною рукою і перетворити своє князівство на найбільшу державу у цій частині світу. У першому своєму завойовницькому поході князь рушає на схід, до Булгарської держави над рікою Ітиль... Тим часом у селищі Карачарове, на землі племені муромців, живе молодик на ім’я Ілля, відштовхнутий власним родом, слабкий, хирлявий, напівкаліка. Коли одного дня селище спалили люті напасники, лише Ілля вижив і мусив подбати про мертвих. Саме тоді до селища навідуються троє таємничих жебраків. Вони зглянулися над молодим калікою і зняли з нього прокляття, яке спричинило хворобу. Відтак, наче наново народжений, Ілля в сідлі вірного Бурушка рушає в дорогу, прагнучи помсти, а його доля невдовзі перетинається з долею Святослава.

Довгоочікуваний новий роман провідної української пись­мен­ниці Марії Матіос «Букова земля» — це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року.

І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексич­ною розкішшю і гуцульським чаром.

Нагороди:

• Перемога в номінації «Сучасна українська проза» на Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2019».

Тридцять вісім захопливих історій, що їх вистачило б на кілька сезонів популярного телешоу про будні лікарів. Тридцять вісім епізодів з життя, де кожен персонаж і кожна ситуація так само неповторні й непрості, як і близькі нам усім. Операційні, морги, місця злочинів, кухні хрущівок, берег моря, лінія фронту чи підвіконня з краєвидом на весняну грозу — комусь звичні, комусь не дуже локації, куди приводить нас автор. На тлі справжніх людських драм, горя, безвиході й медичних вироків дуже виразно постає життєствердна сповідь одного хірурга, сповнена любові до людей і своєї справи й делікатно присмачена лірикою і здоровим почуттям гумору. 

Дані 37 років. У неї є все, про що мріяла її мама: освіта, престижна робота з відповідною зарплатою, власна квартира у великому місті, зрештою, бездоганна репутація. Чого ще бракує для щастя?

Як виявляється, головного – самої себе. Щоб спробувати бодай наблизитися до нової, хоч і давно омріяної мети, Дана перериває успішну кар’єру у великій корпорації і влаштовується продавчинею у квіткову крамницю. А далі буде видно.

За версією конкурсу "Книга року Бі-бі-сі" роман "Ворошиловград" став кращою книгою десятиліття!
Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі "хрущовки"... Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд - та водночас "справжність" існування... Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє - невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію... Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.

«Гімн демократичної молоді» — шість ліричних історій про розвиток середнього бізнесу в умовах формування відкритого суспільства. Сюжет книги поєднує в собі ліричну оповідь із фаховими публіцистичними розвідками, присвяченими легалізації тіньового сектору економіки. Все, що ви хотіли знати про дружбу і вірність менеджерів середньої ланки, але не знали в кого спитатись.

«Готель “Велика Пруссія”» — новий детективний роман Богдана Коломійчука, сповнений карколомних пригод та шпигунських таємниць.

1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії.

Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин. Вбивства стаються у Берліні, Позені та інших містах. У цій коловерті несподівано опиняється колишня дружина Вістовича, берлінська актриса Анна Каліш. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в своєму житті.

Якщо вам потрібно розставити крапки над «і» або накопичилось забагато символів і знаків – саме час пересвідчитись, що найважливіше можна висловити на одному подиху і навіть показати однією літерою. Абетка від Гуся — це те, на що чекали прихильники відомого інтернет-персонажа: емоційна, із Гусем у різних образах і позах, а головне — без цензури.

Нове (повне) видання роману видатного сучасного українського письменника. Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про невипадкову наявність цього магічного числа. Ірреальні мотиви з`являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані цілком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіночі образи ореолом таємничості. Пришельці, які «з`являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Варто наголосити на демонологічності цих хлопчиків. Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити йому про самогубство вітчима. Саша Карбюратор повинен встигнути на похорон… Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

"Жінці можна довіряти" - новий роман Марії Матіос, у якого авторка майстерно зображує складні емоційні процеси, викликані подіями минулого, що залишають глибокий слід у життя героїв. Книга переносити читачів у 70-90-ті роки ХХ століття, коли суспільство перебувало під гнітом ідеологічної цензури, шантажу та підступних методів роботи КҐБ. Письменниця детально описує побут того часу, відтворюючи ідеологічні баталії та психологічну напругу.

Центральною темою роману є питання пам'яті, прощення та вибору. Як часто минуле, наповнене зрадою та брехнею, стає тяжким обтяженням для батьківщини, відбиваючи на рідних та близьких людей. Герої намагаються знайти способи позбутися привидів минулого і звільнитися від страху, що залишився від пережитого.

Хоча методи репресивних органів змінилися, підступи та маніпуляції залишаються актуальними й у сучасному світі, набуваючи більш витончених форм.

Найлегше заняття в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягати порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися,інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне – не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, влас- ними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати – якщо не нас, то хоча би наших дітей.

Історія, яка вчить нас бути сильними за будь-яких життєвих обставин. Три сестрички народилися в один день, але які ж різні характери мають! Між ними довгий час не було злагоди, і лише народження в однієї з них "сонячної" дитини змінить не лише їхні світогляди та стосунки, але й саме життя.

Іноді помилки - найкращий спосіб пізнати самого себе. Антону вісімнадцять, він самовпевнений, спортивний і вродливий. Закінчив престижну гімназію, має класних друзів, подобається дівчатам. Здавалося б, ідеальне життя. Та одного дня хлопець потрапив у крісло до нового стоматолога - і земля під ногами похитнулася. Антону тепер доведеться бути чесним із собою та шукати власний шлях. Божевільна закоханість, випадкові коханці, перші стосунки з чоловіком, зрада і зрадливість, ейфорія й апатія, криза в давній дружбі та побудова нової Скільки всього може вміститися в два роки? І куди це все приведе?

Регіна виросла в дитбудинку. Не потрібна нікому, зайва в цьому світі, вона пізнала чимало поневірянь. Марія — донька заможного керівника, в якої завжди були дефіцитні захцянки та дорогі іграшки. Але на п’ятнадцятий день народження дівчини сталося страшне: батьки загинули в автокатастрофі. Марія опиняється в дитбудинку, де знайомиться з Регіною. З’єднані горем, сирота від народження й колишня багатійка стануть там найліпшими подругами. Обидві згодом пізнають біль зради. Обидві вистраждають своє право на любов і спокій. Але тільки одній із них вирішувати, чи заслуговує на щастя інша...

"Кімната для печалі" - це нова збірка оповідань Андрія Любки, які, хоч і не пов'язані сюжетно між собою, утім, можна розглядати як єдиний роман, якщо вважати, що головним героєм цього роману є самотність. Персонажі, які залишилися самі, ревнощі, молоді, або ж увібрані спогадами про минуле, знаходять своє місце для вираження туги, кімнату для відчуття печалі, яка стає своєрідним пристановищем. Їхнє знання полягає в тому, що саме самотність є найприроднішим станом людини.

Збірка Таїсії Наконечної — це своєрідна творча проповідь, свідчення, блага вість. Вона наскрізь пронизана сенсами і цінностями, важливими для авторки як для особистості, жінки, людини, яка вірить. Концепція збірки, її назва «Керигма», як і назви підрозділів, — такі собі натяки й цілком очевидні алюзії на Святе Письмо, переосмислені біблійні сюжети і меседжі. Ця «проповідь» — цілком у дусі постмодерністичного чи навіть метамодерністичного апостольства — цілком доречно ведеться голосом жінки. Саме в жінці захована таємниця порятунку світу. Трансформація світового порядку, який себе вичерпав і мусить бути негайно реанімований, починається саме з України.

Від «батька українського бестселера» • Перевидання популярного роману • Захопливий та непередбачуваний сюжет Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими та мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має крыши над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнувши йому дивовижний незнайомець, а номер квартири навіює жахливий страх. Що ж це було: манна небесна чи досадна помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися... культ, взірець та канон. Газета «Поступ»

Події роману Галині Матвєєвої «Ключ сіль» охоплюють годинний проміжок від кінця 1990-х років минулого століття до першого року повномасштабної російсько-української війни. Головні герої книжки — скрипаль Семен Штейнгарт і піаністка Інна Холодіна — харківські музиканти, яких ще за години навчання в консерваторії зв'язали відносини, набагато глибші, ніж дружба. І йдеться в книжці не лише про музыку, хоча й музики тут достатньо,— так само, як і жартів, зварок, кохань, таємниць і втрат. Усі, як у життя.

Еміль не вміє спати. Взагалі. А його мама час від часу все забуває, не впізнає сина та не пам’ятає власного імені. Щоб їй допомогти, у Еміля є ритуал, якому треба слідувати до останнього слова.

Вдвох вони переїжджають туди, де їх ніхто не знає, — на засніжений острів, де доводиться жити у школі. І якось вночі у порожніх шкільних коридорах лунає дзвінок телефона. Еміль підіймає слухавку та впізнає голос брата, що помер кілька років тому: «Допоможи мені повернутися!».

Та як повернути того, хто помер? Як не втратити себе у світах, де між можливим і неможливим — тонка межа, а кожна помилка може коштувати життя? Що насправді забула мама Еміля? І чи варто їй це нагадувати?

Хай ти п`єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.

Книга «Коханці Юстиції» буде цікава всім, хто ще не знайомий з творчістю Юрія Андруховича і тим, хто добре його знає, цінує і чекає на нові твори. Захопить цей твір і любителів постмодернізму, представником якого в українській літературі вважають Ю.Андруховича європейські літературні критики.

Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди.

До книги «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська входить кілька повістей та оповідань. Знайома й уже люблена читачами повільна проза Прохаська занурює у світ почуттів і відчуттів, знаків, вказівок, стежок і лабіринтів. Деякі розповіді автора майже безсюжетні, позбавлені пафосу й моралі, зате насичені безліччю деталей і описів, завдяки чому стають позачасовими й позапросторовими історіями. Автор запрошує зосереди­тися на найдрібніших змінах довкілля, стверджуючи, що не трапляється «досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного». Книга зацікавить вибагливого читача, спраглого естетичного інте­лектуального читання

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Перевидання роману в зручному форматі та новому оформленні Від авторки романів «Катерина» та «Проклята краса»! Лауреат престижної літературної премії «Коронація слова» Рід Мазуревичів споконвіку був знаний своєю жорстокістю. Усупереч волі батьків юна Марфа вийшла заміж за Уласа Мазуревича, та щастя з ним не пізнала. Усі надії покладала на сина Тихона, але й він удався у своїх жорстоких предків: жадібний та безсердечний, він крокує кривавою стежиною. Він перетворив на пекло життя не тільки численних коханок, а й своєї дружини, багатої спадкоємиці Софії Льохвицької. Їхня спільна донька Ярина ненавидить батька-тирана. Вона покохала Степана, батько якого загинув від рук Тихона. Тепер понад усе Ярина хоче розірвати коло страждань та спокутувати гріхи роду Мазуревичів. Але ціна може виявитися зависокою для неї. Крізь революцію та війну, утрати і пристрасть, ненависть і любов — шлях п’яти поколінь одного роду.

Молодий український поет прокидається з бодуна, і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Котру з минулих любовних пригод узяти з собою у світле літературно-сімейне майбутнє? Відповідь на це запитання герою допоможе знайти вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів. Фройд вдоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

Мама може все! Заспокоїти і розвеселити, знайти що завгодно та хоч в космос полетіти. І навіть змію зробити. Яку? Та яку завгодно, довгу, коротку, зелену, різнокольорову! А не хочеш змію, буде тобі зірочка з неба! «Мам, зроби мені змію» — збірка блогів про материнство Анастасії Жук, спеціалістки із комунікацій та PR, сценаристки, у якій авторка описує, як дорослішала разом із сином. Ця книжка наповнена гумором, самоіронією, роздумами про виклики материнства, плекання щасливого дитинства, доброту та любов.

Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше — власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці?
У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства.
«Мами́» — важка, драматична книга. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

Ефектна власниця мандрівного цирку фрау Ґріте переживає скрутні часи.Мало того, що її чоловік виявився авантюристом і зник безвісти, так ще й трупу доводиться від зубожіння рятувати.До всього, коронний номер-виступ велетенського ручного вовка — на межі провалу:юна глядачка, яку всі вважають причинною, сходить на сцену й приборкує грізного звіра.Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі.Але з тої зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія:про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, що намагаються віднайти свою істинну сутність.

Героям роману доведеться пізнати гіркоту зрад і поразок, здійснити сповнену пригод мандрівку українськими землями початку ХХ сторіччя і навіть знайти спільну мову з дивовижними істотами з давніх легенд.

Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також. Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблони, ніжно «обезврєдимо» бабу. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.

Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; бабусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам.

«Жахливі речі не трапляються з тими, чия робота — розповідати про жахливі речі. Чи трапляються?»

Майя – журналістка кримінальної телепрограми, невротична трудоголічка, впевнена в тому, що разом з колегами виконує важливу роботу: допомагає знайти зниклих і встановити справедливість. Та все змінюється, коли безвісти зникає її ексцентрична напарниця.

Жінка занурюється в пошуки колеги, аби зрештою знайти набагато більше, ніж шукала.

Де пролягає межа між телешоу і реальним життям? Які вчинки можна виправдати добрими намірами? І наскільки журналіст відповідальний за те, що саме показує з екрана?

Світлана Кострикіна – редакторка української сторінки вільнюського порталу новин.

До лютого 2022 року працювала сценаристкою на телебаченні, зокрема випусковою редакторкою проєкту «Я соромлюсь свого тіла», сценаристкою і редакторкою детективу «Реальна містика».