Сучасна українська проза

«Експрес до Ґаліції» — новий детективний роман Богдана Коломійчука, в якому на читача чекають заплутані справи та небезпечні розслідування. Весна 1906 року. Під час відпустки у Швейцарії комісар львівської поліції Адам Вістович несподівано втягується у небезпечну шпигунську гру, в якій на карту поставлено не лише людські життя, але й долі імперій. Розшифрувавши секретний документ, Вістович дізнається занадто багато, як на звичайного детектива з далекого австрійського Львова. У цей же час з клініки в курортному Бадені зникає дивний російський пацієнт, якого розшукують розвідки одразу кількох країн, а у Венеції стається вбивство непримітного перекладача з німецької. Вістовичу доведеться з’ясувати, як пов’язані ці події і чому сліди, здавалося б, непов’язаних справ ведуть до Львова.

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

"Жінці можна довіряти" - новий роман Марії Матіос, у якого авторка майстерно зображує складні емоційні процеси, викликані подіями минулого, що залишають глибокий слід у життя героїв. Книга переносити читачів у 70-90-ті роки ХХ століття, коли суспільство перебувало під гнітом ідеологічної цензури, шантажу та підступних методів роботи КҐБ. Письменниця детально описує побут того часу, відтворюючи ідеологічні баталії та психологічну напругу.

Центральною темою роману є питання пам'яті, прощення та вибору. Як часто минуле, наповнене зрадою та брехнею, стає тяжким обтяженням для батьківщини, відбиваючи на рідних та близьких людей. Герої намагаються знайти способи позбутися привидів минулого і звільнитися від страху, що залишився від пережитого.

Хоча методи репресивних органів змінилися, підступи та маніпуляції залишаються актуальними й у сучасному світі, набуваючи більш витончених форм.

Найлегше заняття в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягати порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися,інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне – не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, влас- ними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати – якщо не нас, то хоча би наших дітей.

Історія, яка вчить нас бути сильними за будь-яких життєвих обставин. Три сестрички народилися в один день, але які ж різні характери мають! Між ними довгий час не було злагоди, і лише народження в однієї з них "сонячної" дитини змінить не лише їхні світогляди та стосунки, але й саме життя.

Іноді помилки - найкращий спосіб пізнати самого себе. Антону вісімнадцять, він самовпевнений, спортивний і вродливий. Закінчив престижну гімназію, має класних друзів, подобається дівчатам. Здавалося б, ідеальне життя. Та одного дня хлопець потрапив у крісло до нового стоматолога - і земля під ногами похитнулася. Антону тепер доведеться бути чесним із собою та шукати власний шлях. Божевільна закоханість, випадкові коханці, перші стосунки з чоловіком, зрада і зрадливість, ейфорія й апатія, криза в давній дружбі та побудова нової Скільки всього може вміститися в два роки? І куди це все приведе?

Регіна виросла в дитбудинку. Не потрібна нікому, зайва в цьому світі, вона пізнала чимало поневірянь. Марія — донька заможного керівника, в якої завжди були дефіцитні захцянки та дорогі іграшки. Але на п’ятнадцятий день народження дівчини сталося страшне: батьки загинули в автокатастрофі. Марія опиняється в дитбудинку, де знайомиться з Регіною. З’єднані горем, сирота від народження й колишня багатійка стануть там найліпшими подругами. Обидві згодом пізнають біль зради. Обидві вистраждають своє право на любов і спокій. Але тільки одній із них вирішувати, чи заслуговує на щастя інша...

"Кімната для печалі" - це нова збірка оповідань Андрія Любки, які, хоч і не пов'язані сюжетно між собою, утім, можна розглядати як єдиний роман, якщо вважати, що головним героєм цього роману є самотність. Персонажі, які залишилися самі, ревнощі, молоді, або ж увібрані спогадами про минуле, знаходять своє місце для вираження туги, кімнату для відчуття печалі, яка стає своєрідним пристановищем. Їхнє знання полягає в тому, що саме самотність є найприроднішим станом людини.

Збірка Таїсії Наконечної — це своєрідна творча проповідь, свідчення, блага вість. Вона наскрізь пронизана сенсами і цінностями, важливими для авторки як для особистості, жінки, людини, яка вірить. Концепція збірки, її назва «Керигма», як і назви підрозділів, — такі собі натяки й цілком очевидні алюзії на Святе Письмо, переосмислені біблійні сюжети і меседжі. Ця «проповідь» — цілком у дусі постмодерністичного чи навіть метамодерністичного апостольства — цілком доречно ведеться голосом жінки. Саме в жінці захована таємниця порятунку світу. Трансформація світового порядку, який себе вичерпав і мусить бути негайно реанімований, починається саме з України.

Від «батька українського бестселера» • Перевидання популярного роману • Захопливий та непередбачуваний сюжет Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими та мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має крыши над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнувши йому дивовижний незнайомець, а номер квартири навіює жахливий страх. Що ж це було: манна небесна чи досадна помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися... культ, взірець та канон. Газета «Поступ»

Події роману Галині Матвєєвої «Ключ сіль» охоплюють годинний проміжок від кінця 1990-х років минулого століття до першого року повномасштабної російсько-української війни. Головні герої книжки — скрипаль Семен Штейнгарт і піаністка Інна Холодіна — харківські музиканти, яких ще за години навчання в консерваторії зв'язали відносини, набагато глибші, ніж дружба. І йдеться в книжці не лише про музыку, хоча й музики тут достатньо,— так само, як і жартів, зварок, кохань, таємниць і втрат. Усі, як у життя.

Еміль не вміє спати. Взагалі. А його мама час від часу все забуває, не впізнає сина та не пам’ятає власного імені. Щоб їй допомогти, у Еміля є ритуал, якому треба слідувати до останнього слова.

Вдвох вони переїжджають туди, де їх ніхто не знає, — на засніжений острів, де доводиться жити у школі. І якось вночі у порожніх шкільних коридорах лунає дзвінок телефона. Еміль підіймає слухавку та впізнає голос брата, що помер кілька років тому: «Допоможи мені повернутися!».

Та як повернути того, хто помер? Як не втратити себе у світах, де між можливим і неможливим — тонка межа, а кожна помилка може коштувати життя? Що насправді забула мама Еміля? І чи варто їй це нагадувати?

Хай ти п`єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.

Книга «Коханці Юстиції» буде цікава всім, хто ще не знайомий з творчістю Юрія Андруховича і тим, хто добре його знає, цінує і чекає на нові твори. Захопить цей твір і любителів постмодернізму, представником якого в українській літературі вважають Ю.Андруховича європейські літературні критики.

До книги «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська входить кілька повістей та оповідань. Знайома й уже люблена читачами повільна проза Прохаська занурює у світ почуттів і відчуттів, знаків, вказівок, стежок і лабіринтів. Деякі розповіді автора майже безсюжетні, позбавлені пафосу й моралі, зате насичені безліччю деталей і описів, завдяки чому стають позачасовими й позапросторовими історіями. Автор запрошує зосереди­тися на найдрібніших змінах довкілля, стверджуючи, що не трапляється «досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного». Книга зацікавить вибагливого читача, спраглого естетичного інте­лектуального читання

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Перевидання роману в зручному форматі та новому оформленні Від авторки романів «Катерина» та «Проклята краса»! Лауреат престижної літературної премії «Коронація слова» Рід Мазуревичів споконвіку був знаний своєю жорстокістю. Усупереч волі батьків юна Марфа вийшла заміж за Уласа Мазуревича, та щастя з ним не пізнала. Усі надії покладала на сина Тихона, але й він удався у своїх жорстоких предків: жадібний та безсердечний, він крокує кривавою стежиною. Він перетворив на пекло життя не тільки численних коханок, а й своєї дружини, багатої спадкоємиці Софії Льохвицької. Їхня спільна донька Ярина ненавидить батька-тирана. Вона покохала Степана, батько якого загинув від рук Тихона. Тепер понад усе Ярина хоче розірвати коло страждань та спокутувати гріхи роду Мазуревичів. Але ціна може виявитися зависокою для неї. Крізь революцію та війну, утрати і пристрасть, ненависть і любов — шлях п’яти поколінь одного роду.

Мама може все! Заспокоїти і розвеселити, знайти що завгодно та хоч в космос полетіти. І навіть змію зробити. Яку? Та яку завгодно, довгу, коротку, зелену, різнокольорову! А не хочеш змію, буде тобі зірочка з неба! «Мам, зроби мені змію» — збірка блогів про материнство Анастасії Жук, спеціалістки із комунікацій та PR, сценаристки, у якій авторка описує, як дорослішала разом із сином. Ця книжка наповнена гумором, самоіронією, роздумами про виклики материнства, плекання щасливого дитинства, доброту та любов.

Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше — власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці?
У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства.
«Мами́» — важка, драматична книга. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

Ефектна власниця мандрівного цирку фрау Ґріте переживає скрутні часи.Мало того, що її чоловік виявився авантюристом і зник безвісти, так ще й трупу доводиться від зубожіння рятувати.До всього, коронний номер-виступ велетенського ручного вовка — на межі провалу:юна глядачка, яку всі вважають причинною, сходить на сцену й приборкує грізного звіра.Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі.Але з тої зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія:про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, що намагаються віднайти свою істинну сутність.

Героям роману доведеться пізнати гіркоту зрад і поразок, здійснити сповнену пригод мандрівку українськими землями початку ХХ сторіччя і навіть знайти спільну мову з дивовижними істотами з давніх легенд.

Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також. Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблони, ніжно «обезврєдимо» бабу. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.

Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; бабусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам.

«Жахливі речі не трапляються з тими, чия робота — розповідати про жахливі речі. Чи трапляються?»

Майя – журналістка кримінальної телепрограми, невротична трудоголічка, впевнена в тому, що разом з колегами виконує важливу роботу: допомагає знайти зниклих і встановити справедливість. Та все змінюється, коли безвісти зникає її ексцентрична напарниця.

Жінка занурюється в пошуки колеги, аби зрештою знайти набагато більше, ніж шукала.

Де пролягає межа між телешоу і реальним життям? Які вчинки можна виправдати добрими намірами? І наскільки журналіст відповідальний за те, що саме показує з екрана?

Світлана Кострикіна – редакторка української сторінки вільнюського порталу новин.

До лютого 2022 року працювала сценаристкою на телебаченні, зокрема випусковою редакторкою проєкту «Я соромлюсь свого тіла», сценаристкою і редакторкою детективу «Реальна містика».