Класична художня література

Книга «Вшанування Каталонії», написана Джорджем Орвеллом (1903 — 1950) з власного досвіду участі в громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, — одна з найправдивіших розповідей про ту війну. Наприкінці 1936 року Джордж Орвелл вирушив до Іспанії як кореспондент «BBC» і газети «Observer». У складі ополчення лівої Робітничої партії марксистського об’єднання (ПОУМ) він кілька місяців воював на фронті проти франкістів.

Навесні 1937-го, в Барселоні, куди приїхала його дружина Елін, Орвелл потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці, разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Орвелл з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС. Джордж був поранений у горло і втратив голос на цілий рік.

Подружжю вдалося втекти з Іспанії, і 1938 року Орвелл опублікував книгу, написану з позицій антифашизму та антисталінізму. Письменник протестував проти політичних репресій, здійснюваних іспанськими комуністами, тотальної брехні та наклепів, які поширював проти своїх противників Комінтерн.

Дж. Д. Селінджер (1919–2010) — американський письменник, знаний романом «Ловець у житі», а також своїм відлюдництвом. Його останній твір опубліковано 1965 року; а останнє інтерв’ю він дав аж 1980 року. Зростаючи на Мангеттені, Селінджер почав писати оповідання ще у середній школі й устиг опублікувати кілька з них на початку 1940-х перед тим, як його призвали до армії. Відслужив два роки на фронтах Другої світової війни. У той період і народилася повість «Ловець у житі», яка дуже скоро зажила світової слави. Історію життя Голдена Колфілда — проблеми дорослішання, підліткова туга та бунтарство — 2005 року додали до списку 100 найліпших англомовних творів за версією Time, Modern Library та багатьох інших читацьких списків. Публікацію та поширення твору часто намагалися заборонити через суд, пояснюючи це вільним вживанням ненормативної лексики та описами сексуальних сцен, що тільки посилювало бажання кожного підлітка дістатися рядків цієї книги.

Мері Волстонкрафт Шеллі (1797–1851) — англійська романістка, авторка оповідань, драматург, есеїст, біограф. Найбільшого визнання Мері здобула як авторка готичного роману «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (1818), який вважають раннім прикладом наукової фантастики. У цьому творі авторка порушує питання небезпеки пізнання і демонструє ймовірні наслідки спроби приміряти на себе роль Бога: у романі чудово передано страхи перед науковим прогресом і поширенням знань. Віктор Франкенштейн стає на одну сходинку з Богом, створюючи нове життя в подобі монстра. Віктор не зупиняється ні перед чим, щоб досягти мети, але зрештою залишається розчарованим результатом своєї праці — тягар відповідальності за створене життя руйнує всі його задуми.

Нова книжка Юрія Мушкетика вміщує дві повісті. У першій, що й дала назву книжці, розповідається про часи, які у вітчизняній історії називаються Руїною, про роки підступів і тиску сусідів на Українську дежаву, про руйнівну боротьбу зверхників за гетьманську булаву, про те, як наступник Богдана Хмельницького, Юрій Хмельницький, так і залишився тільки слабким сином славетного батька. Повість «Оглянься — за тобою погоня!» присвячена шістдесятникам. У ній ідеться про пору «відлиги» і страшну реакцію, яка за нею настала, коли в Україні намагалися придушити все українське, коли партія і КДБ контролювали все й усіх.

Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна». Повість «Колгосп тварин» — один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року. За словами Орвелла, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії. Орвелл вважав, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. Легковпізнавані персонажі та події книги дають можливість поглянути на криваві та страшні сторінки історії нашої держави з нової точки зору, та отримати щеплення від ідей комунізму на багато поколінь вперед.

Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) – видатна письменниця і перекладачка, яка увійшла в історію української літератури XIX століття як талановита, неординарна і самобутня постать.

Їі справедливо називають літературною донькою Т. Г. Шевченка. З особливою любов’ю писала Марко Вовчок про жінок-кріпачок. Усі вони наче рідні сестри Шевченкових героїнь – старих і молодих, але однаково знедолених, зганьблених, понівечених. Соціально-реалістичну повість «Інститутка» – твір, що став суворим вироком кріпосництву, – Іван Франко оцінив як «найкращу перлину нашої літератури».

Повість «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобула широку славу за кордоном, адже її переклали кількома європейськими мовами, вона отримала нагороду Французької академії й була рекомендована для вивчення у французьких школах. Історія про українську дівчинку, яка у грізну годину ворожої навали пожертвувала власним життям, і в наш час бентежить серця читачів, викликає глибокі патріотичні й гуманні почуття.

Іван Петрович Котляревський (1769—1838) – видатний український письменник, поет, драматург, ім’я якого пов’язують, насамперед, з його поемою «Енеїда», першою друкованою українською книгою, виданою народною мовою. Він «здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум’яний любитель мови рідної йому, їм створеної...» — говорив про Івана Котляревського його перший біограф С. Стеблін-Камінський.

Справді народними стали п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які відзначаються правдивим відтворенням життя і побуту простих людей, чудовим знанням краю. У цих творах образи героїв є душевними й близькими кожному українцеві, звучить співуча українська мова – насичена й милозвучна, а проза зливається з народними та обрядовими піснями.

Роман «Мовчазний дім» — це сумна історія про щасливе минуле і, як часто буває в житті, незрозуміле і невизначене майбутнє кількох поколінь старовинної сім'ї. . . . На популярному морському курорті живе Пані — старенька бабуся, до якої приїздять її онуки. У країні неспокійно: в 1980-х роках Туреччина знаходилася на межі громадянської війни. Хаос, що панує у суспільстві, де різні екстремістські угруповання рвуться до влади, не може не відбиватися на взаєминах у сім'ї. Онуки дискутують про політику, і кожен з них має свій погляд на те, що відбувається. Родинні почуття піддаються неабиякому випробуванню. У романі автор використовує цікавий літературний прийом, коли про одну і ту саму подію розповідають кілька осіб. І здається, що кожен з героїв має свою правду.

За своє недовге життя (він прожив усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898—1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми» і «Щоденник пані Ганки».

Головний герой роману «Знахар» (1937) — Рафал Вільчур, хірург від Бога — пережив особисту трагедію: від нього пішла молода красуня-дружина, яку він дуже кохав. Водномить все його життя пішло шкереберть: того ж дня професор Вільчур, усіма шанована людина, опинився на вулиці без грошей і документів, до того ж втративши пам’ять.

І розпочалися довгі роки поневірянь. . . Знайшовши прихисток у сім’ї Прокопа Мельника, Вільчур вилікував його хворого, прикутого до ліжка сина і став членом їхньої родини. Інтуїція і хист лікаря нікуди не зникли. Хоча Вільчур не пам’ятає власного імені, проте знає, як допомогти хворим людям. І чутки про дивовижного знахаря ширяться по всіх усюдах. . .

До видання увійшли найкращі бурлескно-реалістичні твори класика української літератури Г. Квітки-Основ’яненка — гумористичне оповідання «Салдацький патрет» та сатирична повість «Конотопська відьма». Автор дуже яскраво зобразив своїх героїв — їхню темряву, безкультур’я, самодурство, жадібність та взаємні інтриги. Хоча дійові особи нагадують шарж на людей, але при цьому персонажі не втрачають своєї реалістичності.

Действие романа происходит в деревне Вавилон, которая находится на Украине и раскинулась по берегам реки Чабрец, притоку Южного Буга. Таковы его "географические координаты". Временные рамки – двадцатые годы: конец НЭПа – начало коллективизации. Период становления нового, время острой классовой борьбы, тяжелой ломки в сознании крестьян. Земляк смог по-своему показать уже отраженные в нашей литературе события, осветить их новым светом, создать неповторимые, живые и пластические характеры. Автор любит своих героев, с их бесхитростностью и мудростью, с их простотой и лукавством, он как бы живет их жизнью, входит в каждый дом и, благодаря этому, создает достоверную и многоцветную панораму жизни украинской деревни. Первая сельскохозяйственная коммуна, обосновавшаяся в заброшенной помещичьей усадьбе, где люди живут как лебеди, единственной дружной стаей, непрестанно притягивает к себе вавилонян. По-разному находят они дорогу к "лебединой стае", но никакие происки вчерашних хозяев жизни не могут остановить стремительное превращение народного бытия.

Історія людства зафіксована не лише на сторінках книг, усі етапи світової цивілізації знаходили відображення і в пам'ятниках архітектури. У будь-якому місті з багатовіковою історією збереглися будівлі, які можуть познайомити нас з різними періодами розвитку людства. Хтось сказав, що архітектура - це історія в камені. Але щоб читати цю "кам'яну книгу", потрібні певні знання, наприклад, уявлення про архітектурні стилі. Саме про них і розповідає наша книга.

Творчість відомого австрійського письменника Франца Кафки (1883—1924), більшість творів якого вийшли друком уже після його смерті, можна вважати автобіографічною. Події особистого життя письменника, його стосунки з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес», де заручини автора перетворюються на арешт героя, а «суд» над ним, тобто розрив заручин, обертається стратою. . . До видання також увійшли оповідання Кафки «Вирок», «Перетворення» і «Голодомайстер», просякнуті, як і інші його твори, абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, в яких розкрився непересічний талант письменника.

До видання увійшли кращі твори талановитого українського письменника, блискучого новеліста, послідовника І. Франка, майстра слова Михайла Коцюбинського (1864—1913) — «Тіні забутих предків», «Коні не винні», «Intermezzo», «Сміх» та інші. Невеликі за обсягом, проте психологічно напружені твори, в яких письменник зобразив живі й правдиві образи, належать до найвищих досягнень української класичної прози.

Неперевершена Леся Українка (1871—1913) писала свій шедевр —  драму-феєрію «Лісова пісня» у далеких краях, коли дуже сумувала за батьківщиною. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота туга, видно, й надихнула поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє  душею, зрікається своїх найчистіших  почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.