Бріджертони. Віконт, який мене кохав

В епоху Регентства всі бальні зали та вітальні Лондона скуто неписаними й непорушними правилами: як говорити з графом, який кніксен належить виконувати перед принцом… Герцог має бути владним і байдужим, а юна леді шлюбного віку — доброзичливою, утім не занадто.

Дафна Бріджертон, четверта з восьми нащадків навдивовижу дружної шляхетної родини, має привітний характер, на противагу більшості чванливих панянок свого віку, тож легко знаходить спільну мову чи не з усіма парубками лондонських верхів. А от цікавої шлюбної пропозиції для своєї старшої доньки віконтеса Бріджертон ніяк не дочекається. Саймон Бассет, герцог Гастінґс, недавно повернувся з-за кордону й намагається уникати світського гамору, ба навіть виходів у світ, адже вирішив ніколи не одружуватися. На те в нього є особисті мотиви, спричинені родинною драмою. Знайомство із сестрою найліпшого друга Ентоні Бріджертона відкриває для нього інший шлях.

Коли сер Філліп наважився запропонувати шлюб Елоїзі Бріджертон, він був переконаний, що це пересічна стара дівка, яка радо погодиться осісти в його заміському маєтку та стати йому тихою і скромною супутницею життя. Коли гарненька зухвала молода жінка буквально увірвалася до нього на поріг, він на якусь мить засумнівався, чи це справді та сама особа, з якою протягом року так зворушливо листувався.
А як Елоїза наважилася наймати карету і глупої ночі вирушати назустріч майбутньому ідеальному подружжю? Для цього треба хіба збожеволіти. Або вірити в прихильність долі. Сер Філліп, такий відвертий у листах до неї, під час знайомства виявився не тим ідеальним чоловіком, якого собі уявила Елоїза Бріджертон, зманіжена увагою лондонських джентльменів та звикла до галасливого життя в дружній великій родині… Проте він усміхнувся до неї і хутко збагнув, що балакливу Елоїзу можна стишити щирим поцілунком.