Віщі сестри

«Душевна музика» — третій роман циклу «Смерть» серії «Диско­світ» Террі Пратчетта.

 Коли тобі шістнадцять, тебе звуть Сюзен і найбільше твоє досягнення — це вміння бути непомітною — звістка про те, що насправді ти внучка... Смерті, буде наче грім серед ясного неба. А тепер ще й твій дід вирушив кудись на пошуки внутрішнього спокою, і за його справу потрібно взятися тобі. Кінь і коса додаються в комплекті до завдання.

 Тим часом в Анк-Морпорку з’являється дивовижна і не чувана раніше музика — Музика, Що Качає. Вона

«Колір магії» — перший роман із серії «Дискосвіт» (підцикл «Ринсвінд») майстра інтелектуального фентезі Террі Пратчетта. Написаний у 1980-х роках, роман пародіює штампи тогочасної фантастики і дотепними натяками, грою слів та жартами закладає основи неповторного Пратчеттового стилю, який у пізніших творах проявить себе витонченою гострою сатирою. Роман відкриває один із циклів серії — «Ринсвінд» та є своєрідним ключем-підказкою до багатьох явищ Дискосвіту. Маршрут туриста Двоцвіта і його гіда Ринсвінда, чарівника-невдахи, малює своєрідну карту розмаїтого неозорого світу, з міфічними істотами, дивовижними рослинами, таємничими чарами й особливою ма­гією. Якого ж кольору ця магія, чи справді світ плаский, чи можна змінити свою долю і втекти від Смерті, якщо ти всього-на-всього фігурка у настільній грі, і ставки вже зроблено?

«Озброєні» — другий роман циклу «Варта» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.

 Нічна сторожа знову переживає не найкращі часи. Капітан Ваймз планує одружитися і повернутися до цивільного життя, тож Сторожі потрібен новий очільник, якому доведеться працювати з дуже різношерстою компанією новобранців. Тим часом нащадок збіднілого аристократичного роду Едвард де Гибль ностальгує за королівською владою в Анк-Морпорку і будує плани повернення законного короля. У місті з’являються жертви таємничих убивств, скоєних невідомою зброєю. Ваймз втратив колишній запал до роботи, тому до справи береться енергійний капрал Морква з загоном новобранців.

«Повен неба капелюх» — роман із серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта, продовження пригод маленької відьмочки Тіфані Болячки.

Тіфані — одинадцять, і вона стає ученицею досвідченої відьми панни Рівень. Дівчинка мріє літати на мітлі, чарувати паличкою, вивчати заклинання, однак їй доводиться багато поратися у господарстві, а ще — ходити селами і без усіляких чарів допомагати людям.
Тіфані призвичаюється виходити зі свого тіла, щоб подивитися на себе, коли під рукою немає дзеркала. Та це виявляється небезпечною вправою, адже ніколи не знаєш, хто і з якою метою може цим скористатися. Тіфані дізнається, як це — не бути собою, і вкотре переконується, що ознакою справжньої відьми є зовсім не модний капелюх.

«Правда» — один із найяскравіших позациклових творів у серії «Дискосвіт» майстра гумористичних фентезійних романів Террі Пратчетта. Тонка межа між фактами й чутками, жарти й алюзії надійно вплітають «Правду» у сучасні реалії і творять майстерну сатиру на інформаційну сферу та суспільство загалом. А особлива, інтелектуальна і разом з тим проста філософія, несподівані стилістичні прийоми, натяки на класичні твори та явища попкультури гарантують насолоду від читання. Пориньте у карколомні пригоди Вільяма де Ворда, засновника першої у Дискосвіті газети «Анк-морпоркський Час». Де Вордові доведеться експериментувати, боротися з конкурентом-таблоїдом та його вигадками, наживати впливових ворогів та створювати перші журналістські стандарти.

Чи існують боги, якщо в них ніхто по-справжньому не вірить? Адже це побожні віряни дають богам і дрібним боженятам силу й могуть. Великий Ом переконався в цьому на власному прикладі, коли зненацька виявив себе в тілі... звичайнісінької черепахи. ­Уявіть богове здивування, коли з’ясувалося, що єдиною людиною, яка в нього щиро вірує в цілій гігантській і складній структурі Церкви Великого Господа Ома, є трішки недолугий послушник Брута, який доглядає грядки з динями і квасолею. Йому й доведеться рятувати Омнію від амбіцій зловісного диякона Ворбіса та засилля Квізиції, зупинити війну з сусідніми країнами, а ще — захистити існування свого господа. Звучить непогано, як на простого послушника.