Жадан Сергій

Майже двадцять років тому герої "Anarchy in the UKR" здійснили ідейну подорож Сходом України, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання - що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає? Що собою представляє "свобода"? Чи буває її замало або навпаки забагато? Що робить нас вільними? Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана. У 2014 році автор знову відвідав територію, що колись була територією анархізму. Але цього разу - в дуже наелектризованій атмосфері, коли саме повітря просякнуте війною Вже не давнішньою, часів Нестора Івановича, а більш ніж сучасною Ця подорож описана у "Луганському щоденнику", що також увійшов до перевидання разом із оповіданням "Бігти не зупиняючись" - розповіддю про один день із життя Худого: простого хлопця з безіменного міста на Сході України. День, наповнений сумнівами та невпевненістю, день, наповнений любов ю та смутком.

На початку вересня з’явиться друком нова поетична книжка Сергія Жадана «Антена». Вона містить 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років.  Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами. За словами Сергія Жадана, «Антена» – це поетичний звіт за останні два роки. Фактично складається так, що цими роками вірші пишуться як своєрідний поетичний щоденник. І «Антена» в такому контексті є органічною складовою трилогії, двома попередніми частинами якої є «Життя Марії» та «Тамплієри». Ці книги краще й читати, на мою думку, в такій послідовності – вони одна одну доповнюють та розвивають».

Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки в підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають собі у взаємних відображеннях. Хоча візерунок цей не зовсім рослинний, він складається передусім із історій людей — людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням та невідомим майбутнім. 

«Ми, — каже автор, — покладаємось на пам'ять, аби залишатися собою, зживаємось з новим досвідом, щоб приймати цю життя, і не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час будуть говорити як про годину великої жорстокості і великої сердечності. Ця година буде пізнаватись за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати та освідчуватися».

Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова — українського Харкова. Хоча у чисельних контрастах із Хвільовим, «Арабески» Жадана кажуть про те, що цей текст не уривається.

За версією конкурсу "Книга року Бі-бі-сі" роман "Ворошиловград" став кращою книгою десятиліття!
Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі "хрущовки"... Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд - та водночас "справжність" існування... Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє - невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію... Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.

«Гімн демократичної молоді» — шість ліричних історій про розвиток середнього бізнесу в умовах формування відкритого суспільства. Сюжет книги поєднує в собі ліричну оповідь із фаховими публіцистичними розвідками, присвяченими легалізації тіньового сектору економіки. Все, що ви хотіли знати про дружбу і вірність менеджерів середньої ланки, але не знали в кого спитатись.

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити йому про самогубство вітчима. Саша Карбюратор повинен встигнути на похорон… Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.

До книги вибраного Сергія Жадана (23. 08. 1974) — найпопулярнішого і найулюбленішого українського поета нової хвилі — увійшли найвідоміші вірші з усіх попередніх збірок, а також нові, ще не публіковані, поезії.

Це найповніше на сьогодні зібрання поета.

Найлегше заняття в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягати порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися,інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне – не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, влас- ними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати – якщо не нас, то хоча би наших дітей.

«Месопотамія» за змістовним наповненням — це дев'ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги — про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім — у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор — тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана.

Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б'ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.

Ці вірші написані впродовж 2020 року. Місце, де вони писалися, лежить на пагорбах. Це означало присутність широкої лінії горизонту й великої кількості повітря. А ще там було багато дерев і птахів, були балки, водойми і рівне, віддалене дихання міста за обрієм. Зміна оптики так чи інакше призводить до зміни письма. Ось про це переважно і книжка: про те, як нас формують ландшафти, як дерева додають нам вертикалі, а озера — глибини, як весняна зелень вчить нас оптимізму, а літні ріки — щедрості. Нехитре знання, що допомагає цінувати кожен почутий зранку голос.

Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. «Список кораблів» — це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша книга автора.

Вірші є сенс видавати або лише найкращі, або всі. Коли поет їх має на своєму рахунку близько семи сотень, важко сподіватися, що всі вони - найкращі. Але, зібрані разом і розташовані у хронологічному порядку, вірші ці набувають значно ширшого за суто поетичне значення. Як поет, Сергій Жадан більш-менш є ровесником української Незалежності. Відколи існує найновіша Україна, відтоді він і пише вірші, без тривалих відпусток і виразних криз, у середньому по два на місяць. Відтак "Усі вірші" - це одна з найретельніших історій України за останні тридцять років: з усіма нашими несподіваними злетами і безпричинними падіннями, хитаннями між лівими і правими крайнощами, убивством силабо-тоніки та її воскресінням, повторенням пройденого і пошуками нових шляхів. Як і належить, на початку був юнацький бунт. Як і слід було очікувати, сьогодні є зріла відповідальність. Одне слово, дорослішає Україна - і дорослішає Жадан. Або навпаки.

У кожної людини, яка пройде російсько-українську війну, що почалася 24 лютого 2022 року, залишатимуться свої спогади про її страшний колір: білий, як вмити посивіле волосся чи колір бинтів, червоний – колір крові та болю. Найстрашніший колір війни, у якому вороги спалили всі інші кольори та відтінки, – чорний, – колір згарищ, горя, жалобних стрічок на могильних винках... На чорному папері створив у перші місяці війни графічну серію картин Матвій Вайсберг.

Неупереджений погляд на найболючіші події!. Ти не розпалював вогонь. Але гасити його доведеться й тобі… …Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І визначитись, на чиєму боці його дім…