Сталевий Алхімік. Том 4

Алхімія помилок не прощає. Брати Елріки це вже засвоїли, але втрачати їм нічого. Життя одного з них — вже й не життя. Інший живе тільки мрією про те, щоб повернути себе і брата до того, що вже було, того, чого вже немає.

Вони готові ризикувати. Вони мусять. Вони зробили кілька кроків до мети, позаду — тільки спалені мости.

Алхімія має підкоритися Едвардові, а пошуки філософського каменя мусять увінчатися успіхом. Альфонс знову матиме тіло. Едвард позбудеться сталі, яка обіймає його руку і ногу. Він відчуває, що розгадка близько: чому б іще за ним полювали?

Здається, достатньо тільки простягнути руку, щоб досягнути успіху, та таємний манускрипт стверджує, що філософський камінь може не тільки не наблизити Елріків до мети, а й безконечно їх від неї віддалити.

Нова перешкода чи несподівана можливість — алхімія все ж така неоднозначна.

Пошуки філософського каменю для братів Елріків тривають, адже тільки так вони зможуть повернути собі — хто частину себе, а хто весь фізичний вияв. Невдалий алхімічний експеримент понівечив їх, але не вбив, створивши між братами особливий зв'язок. Здається, Едвардові дісталося менше, бо Альфонс залишився без тіла, прикутий до обладунку. З філософським каменем вони зможуть все виправити. І знову стати такими, як були.

Не зможуть, бо цей досвід залишиться з ними назавжди, але як не спробувати?

Поки Едвард у лабораторії №5 намагається відшукати слід філософського каменю, він стикається з персонажем, з яким волів би не зустрічатися ніколи. Чи принесе ця сутичка йому корисну інформацію?

Альфонсові, який стоїть на сторожі, теж доводиться несолодко. Хтось дуже не хоче, щоб брати Елріки не дізналися, що тут відбувалося насправді…