Сучасна українська проза

Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. «Список кораблів» — це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша книга автора.

Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова.

Роман написано на основі реальних історій.

---

Ця книга не про біль, а про велику любов, яка рухає життям навіть тоді, коли здається, що життя скінчилося. Про те, що любов не зникає із смертю людини. Вона може бути дивною, не всім зрозумілою і навіть жити поряд із любов’ю до іншого чоловіка. Бо справжня любов довша за життя

Ольга Саліпа

---

Вони мають різні зовнішність, вдачу та професії. У кожної - свої негаразди: заборонене кохання, зрада чоловіка, нестача грошей, психологічні проблеми. Вони зустрічають новий 2022 рік, передчуваючи всі жахи, які той принесе.

Проте є дещо, що об’єднає усіх цих жінок. В одну мить їхні життя поділяться на "до" і "після". Вдови. Молоді і поважного віку. Таких тисячі. Це звичайні жінки, які ще вчора ходили з вами до однієї крамниці, яких ви зустрічаєте на вулиці, з якими разом працюєте чи стежите за ними в соцмережах.

Війна забрала у них так багато. Чи не ціле життя. Та навіть в найтемніші часи вони шукають світло, яке, можливо, колись зможе знову привести їх до щастя.

Марґо давно живе в Парижі. Вона працює фотографкою. Любить красивий одяг, відриватися на вечірках та у секс-клубах. У рідному Києві залишився її дід, з яким у неї дружні стосунки і таємничий С., якого вона переконує переїхати до Парижа. У неї наче все є, але щось всередині не дає їй спокою. Вона хоче розібратися в собі і звертається до психолога. Професора, з яким вона працює їй порадив С. У той самий час Марґо дізнається з інтернету про Месника, серійного вбивцю, який вчиняє самосуд над ґвалтівниками, корупціонерами та іншими негідниками на її батьківщині. Про всі ці справи пише журналіст Сонік, але чи знає він, хто влаштовує ці розправи?

Роман «Тінь сови» — найгуманніший з усіх написаних Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч... Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда — як тінь сови, що вони побачили перед весіллям, — заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки... Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду…

Василь Шкляр — лауреат багатьох літературних премій, але чи не найдорожча з них — народна Шевченківська премія, кошти на яку були зібрані звичайними громадянами. У 2012 році він увійшов до топ-30 найуспішніших українських письменників.

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

 «Фелікс Австрія» – другий роман української письменниці, перекладачки та публіцистки Софії Андрухович, який вперше побачив світ 2014 року. Книжка стала справжнім бестселером в Україні. 

У другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої масковії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника, що на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність з життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з масковією. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?

Про автора:
Василь Шкляр — один з найвідоміших письменників сучасної України. Кожна його книжка стає бестселером. Успіх його романів приголомшливий: відзнаки, премії, гран-прі, постійні перевидання, переклади іноземними мовами. Шкляр є лауреатом багатьох літературних премій, але найдорожча з них — народна Шевченківська, яку автор отримав після того, як 2011 року відмовився прийняти з рук антиукраїнської влади присуджену йому Національну премію імені Тараса Шевченка. З культового «Чорного Ворона» («Залишенця») розпочалася давно очікувана екранізація романів «батька українського бестселера». «Характерник» — найдивовижніший роман Василя Шкляра.

«Хто ти такий?» – час від часу запитує малолітнього Тимофія його контужений далекою війною ворог і друг, мучитель і наставник Фелікс. «Хто я такий?» – запитує себе наприкінці роману майже дорослий автобіографічний Тимофій. Шлях від першого питання до другого є неминучим для героя будь-якого роману виховання. У випадку Артема Чеха – виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної, хоча якраз її ми у цьому романі не знайдемо. Але, можливо, знайдемо всі ті дитячо-юнацькі ініціації, крізь які нам самим довелося продиратися до зовсім не такого, як очікувалося, дорослого життя.

Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах, ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому єдиному до снаги підкорити своїй волі ув’язнених. Як це було, розкажуть три свідки, три запеклих вороги Данила: міліціонер, чекіст і в’язень-червоноармієць. Не шукайте Червоного ані серед живих, ані серед мертвих, шукайте серед овіяних легендою!

У романі «Черевички Божої Матері» визначної укра­їнської письменниці Марії Матіос йдеться про одну з найболючіших трагедій ХХ століття на тій території, яку історик Тімоті Снайдер називає «кривавими землями». Це нова редакція твору з новими епізодами.

2022 рік. Головна героїня нового роману Хелени Андрейчикової «Чисті двері» живе в Одесі. Як вона сама про себе каже: «Маленька звичайна людина, про яку ніколи не напишуть книгу».

Тож під час війни вона сама робить нотатки, прибирає у будинках, чим заробляє на життя, зберігає своє вміння усміхатися попри все, відверто розповідає про себе, про місто, про своїх роботодавців і подруг, що залишилися чи поїхали, чи пішли воювати, та й трохи про дитинство. Шукає надію, шукає доброту в людях і в собі, шукає вічне кохання, та навіть іноді їх знаходить.

Ці люди — справжні герої, які віддали своє життя за ідеал свободи та незалежності. Навіть тінький слід їхньої пам'яті наповнений відвагою та самовідданістю. Їхні дії зберегли українську душу та гідність у найтемніших часах, нагадуючи нам про непохитність нашої віри та рішучості в боротьбі за національну ідею. Воля України або смерть — це не просто слова, це заклик до вічної боротьби за свободу, яку передали нам ці непереможні залишенці.

Збірник пригод і настроїв, який поєднує реальні історії з автобіографічними вигадками, а також виступає як універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. В цих тексти свідки Єгови насолоджуються коньяком, Мілан Кундера потрапляє у басейн, а водії "мерседесів-спринтерів" переганяють карети швидкої допомоги. Це абсурдно, але в той же час пізнавально іноді меланхолійно, частіше ж кумедно. Для тих, хто вже захопився попередніми збірками автора, "Спати з жінками" і "Саудаде", ця книга стане подібною за настроєм. Рекомендація автора - активно ділитися враженнями у соціальних мережах, обіцяє відповісти лайками. Книга, яка досліджує внутрішній світ головного героя, його конфлікти, турботи та боротьбу з самим собою. Автор відтворює складні емоційні стани персонажа, відкриваючи його внутрішній світ і реакції на зовнішні події. Книга провокує читача задуматися про власні почуття, переживання та шляхи подолання внутрішніх конфліктів.

У житті Марусі, як і раніше, є лише одне кохання - її Василь. І, коли він безвісти зникає на фронтах Першої світової, Маруся єдина не вірить у його погибель. Самовіддано чекає на нього, дбаючи про Василеву молодшу сестру та доньку від іншої жінки. А тоді стається нещастя… Суперечка між Марусиним сином Казимиром та більшовиками завершується каліцтвом одного з них. Усі розуміють: ті не простять і їхня помста - питання часу.

«Шалені авторки» — це антологія текстів українських письменниць, своєрідна мандрівка крізь останні два століття, під час якої різні авторки, маючи несхожі стильові уподобання й естетичні орієнтації, змальовують усю множинність і складність жіночого досвіду.

Перед читачами постануть декадансні персонажки Ольги Кобилянської, екзотичні героїні Софії Яблонської, рішучі бунтарки Ірини Вільде. Публікуються і найбільш резонансні тексти сучасних письменниць, зокрема Оксани Забужко і Людмили Таран.

«Щось зі мною не так» - це книжка, яка відкриває перед читачем світ пригод, настроїв, реальних історій та автобіографічних вигадок. Це універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів, які переплітаються з незвичними ситуаціями та непередбачуваними подіями.

У цих текстах свідки Єгови п'ють коньяк, Мілан Кундера опиняється в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Автор майстерно переносить читача у світ абсурдності, де реальність поєднується з несподіваними ситуаціями та неординарним гумором. Це книга, яка здатна викликати сміх, змусити задуматися та підібрати ключі від розуміння життя.

У книзі можна знайти й меланхолійні моменти, які змусять задуматися над сенсом і ходом своїх думок. Автор здатний вразити глибиною своїх спостережень і відтворити на сторінках книги різноманітні настрої. Крім того, «Щось зі мною не так» є джерелом пізнавальної інформації, яка допоможе відкрити нові туристичні маршрути та перейнятися духом подорожей.

Павло Паштет Белянський пише короткі, але проникливі історії про життя та смерть очима працівника ритуальних послуг. Павло написав книжку після кількох років роботи на кладовищі — він був співвласником контори з виготовлення пам’ятників. Замальовки про живих і мертвих, про неймовірне кохання й нестерпну дріб’язковість, про образи й прощення нікого не залишають байдужими. Філігранний стиль, щирість, реалістичність оповіді не відпускають читача аж до останньої сторінки. Збірку покладено в основу фільму «Я працюю на цвинтарі», сценарій до якого написав також Белянський. Зараз Павло «Паштет» воює в одній з бригад ЗСУ старшим стрільцем штурмової роти.

Про автора.
Письменник має строкату біографію: народився на Луганщині, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, і за своє життя встиг попрацювати охоронцем, вантажником, експедитором, журналістом, рекламістом… та відкрити свою фірму з виготовлення надгробків. Видавався у незалежних видавництвах, написав понад 100 оповідань та кілька романів.

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською) і «Я, Паштєт і Армія».

2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін загинув в автомобільній аварії.

У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006—2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

Нова поетична збірка Ольги Ольхової охоплює тексти, написані протягом кількох попередніх років. У притаманній авторці інтелектуальній метафоричності відчитуються головні мотиви — плинності часу й невідворотності почуттів — любові, розпачу, страху.

Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.

Вірші сповнені передчуттям загроз війни, її проживанням, етюдними замальовками з життя, гострою спостережливістю.

Символічна назва «...якщо не тепер?» відгукується розумінням важливості кожного прожитого моменту, цю ж концепцію розгорнуто в 5 розділах, кожен із яких говорить про особливу так звану «обставину часу».

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?